Сергіївський Козацький дуб

Під дубом віковим зібралася молодь

Від школи чути гомін діточок

Колись давно тут в землю кинув жолудь

Ще зовсім молоденький козачок

 

Про це багато різних слухів ходить

Хто цей козак? Як звали? З відкіля?

Це не важливо, головне що жолудь

Із рук козацьких прийняла земля

 

Зігрітий сонцем вирвався росток

На світ із благодатної землі

Пустив коріння молодий дубочок

Його листочки ще зелені та малі

 

Привів старий козак синів і дочок туди,

Де ще він в юності гуляв

На тому місці, молодий дубочок

Зеленою верхівкою кивав, дуб шелестів,

що він хотів сказати?

 

Вітри той тихий шелест віднесли

Як би дерева вміли розмовляти

То скільки б нам вони розповіли

 

Все змінюється, час плине рікою

Та дуб старий, і досі тут стоїть

Посаджений козацькою рукою

нам шле привіт із глибини століть

 

Козацький писар М. Петров